Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_10 в порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подала до Вищого адміністративного суду України позов, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року № 1196/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва за порушення присяги» (далі - Рішення).

На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначила, що Рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки вона не вчинила жодної дії чи бездіяльності, які б суперечили вимогам чинного законодавства. Також зазначила, що ВРЮ при прийнятті Рішення діяла поза межами наданих їй повноважень, оскільки не вправі встановлювати та оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність судових рішень. Крім того, Рішення прийнято без дотримання відповідачем процедури здійснення розгляду дисциплінарної справи та з порушенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Вищий адміністративний суд України встановив, що Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 240-VI ОСОБА_10 обрано на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва безстроково.

23 січня 2014 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_10 постановила ухвали, якими задовольнила клопотання слідчих слідчого відділу Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про застосування до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувала до зазначених громадян цей запобіжний захід строком 30 днів.

Зазначені рішення переглянуті в апеляційному порядку, в результаті чого ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_12 залишено без змін, а ухвалу цього ж суду від 23 січня 2014 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_11 скасовано та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України» ОСОБА_13, ОСОБА_14 та заступника Генерального прокурора України ОСОБА_15 про проведення спеціальної перевірки судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_10 відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII).

За результатами перевірки ТСК складено висновок від 9 червня 2015 року № 46/02-15, в якому визнано в діях судді ОСОБА_10 порушення присяги судді, що стало підставою для відкриття 22 жовтня 2015 року ВРЮ дисциплінарної справи № 802/0/15-15.

18 грудня 2015 року ВРЮ прийнято Рішення.

Вищий адміністративний суд України постановою від 21 березня 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Рішення.

Приймаючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України, не обговорюючи питання наявності чи відсутності підстав для притягнення ОСОБА_10 до відповідальності за порушення присяги судді, дійшов висновку, що Рішення ВРЮ прийнято поза межами річного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановленого законодавством у період з 27 лютого по 28 березня 2015 року, а отже, є незаконним і підлягає скасуванню.

У заяві, поданій до Верховного Суду України, ВРЮ, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною п'ятою статті 126 Конституції України встановлено перелік підстав звільнення судді з посади. Зокрема, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Згідно зі статтею 116 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР).

На підставі подання ВРЮ Президент України видає указ про звільнення судді з посади.

На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Закони №№ 2453-VI та 22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення ОСОБА_10 дій, які, на думку ВРЮ, свідчать про порушення нею присяги судді, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, то положеннями Закону № 2453-VI передбачалося, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у виді догани (стаття 88). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 87).

12 лютого 2015 року був прийнятий Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону № 22/98-ВР, а Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 192-VIII цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 192-VIII був опублікований 26 лютого 2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу І та пункти 1, 3 і 4 розділу ІІ цього Закону набрали чинності з 27 лютого 2015 року, а всі інші його положення - з 28 березня 2015 року.

Пунктом 6 розділу І Закону № 192-VIII були внесені зміни до Закону № 22/98-ВР, зокрема частина друга статті 32 цього Закону була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

З набранням чинності зазначеними положеннями Закону № 192-VIII набрали чинності й пункти 3 і 4 його розділу ІІ, відповідно до яких повноваження членів ВРЮ, призначених Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються. Зазначені суб'єкти мали призначити членів ВРЮ в порядку, передбаченому Законом № 22/98-ВР, з урахуванням внесених Законом № 192-VIII змін та не пізніше шістдесяти днів з дня набрання чинності пунктом 6 розділу І цього Закону.

Враховуючи, що згідно з Конституцією України та частиною першою статті 5 Закону № 22/98-ВР ВРЮ складається з двадцяти членів і є повноважною відповідно до статті 16 зазначеного Закону за умови призначення на посаду не менш як чотирнадцяти членів, то з набранням чинності пунктом 3 розділу ІІ Закону № 192-VIII діяльність ВРЮ як колегіального, постійно діючого, незалежного органу, до компетенції якого, крім іншого, належить вирішення питань щодо звільнення суддів за порушення присяги судді, була припинена.

У порядку, визначеному Законом № 22/98-ВР зі змінами, внесеними Законом № 192-VIII, а також з урахуванням пунктів 3, 4 розділу II Закону № 1188-VII був сформований новий склад ВРЮ, яка 4 червня 2015 року набула повноважності та розпочала свою діяльність у новому складі.

З 28 березня 2015 року набрав чинності Закон № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII), згідно зі статтею 96 якого дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У частині першій статті 97 зазначеного Закону міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У частині другій цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

З цієї ж дати, тобто з 28 березня 2015 року, набрав чинності і пункт 8 розділу ІІ Закону № 192-VIII, згідно з яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 2453-VI у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Системний аналіз зазначених норм права дає колегії суддів підстави для такого висновку.

До 27 лютого 2015 року, тобто дня набрання чинності змінами до Закону № 22/98-ВР, внесеними Законом № 192-VIII, національне законодавство не передбачало строку для здійснення провадження щодо звільнення судді з посади за порушення присяги, і лише з цієї дати відповідно до частини другої статті 32 зазначеного Закону було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас такі правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII), які набрали чинності з 28 березня 2015 року.

Так, частиною першою статті 97 цього Закону було визначено перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. У частині другій зазначеної статті міститься перелік обов'язкових умов, за яких може бути прийнятий такий висновок. Так, зазначений висновок може бути прийнятий у разі, якщо:

1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;

2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Слід зазначити і про те, що порушення, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 97 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII), за вчинення яких може бути прийнятий висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, наведені у пунктах 11, 12 та 14 частини першої статті 92 зазначеного Закону як підстави дисциплінарної відповідальності судді, за які відповідно до статті 97 цього Закону не можуть бути застосовані стягнення у виді попередження, догани - з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця та суворої догани - з позбавленням права отримання таких доплат протягом трьох місяців.

Отже, за вчинення таких порушень до судді можуть бути застосовані лише такі дисциплінарні стягнення:

- тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- переведення судді до суду нижчого рівня;

- висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

У частині четвертій статті 96 Закону № 2453-VI передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

На думку колегії суддів, застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII.

Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов'язана з розділом VI Закону № 2453-VI і має застосовуватися у поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності.

Отже, немає підстав вважати, що в період з 27 лютого по 28 березня 2015 року суддя міг бути притягнутий до відповідальності за порушення присяги не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі та не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Таким чином, після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував зазначені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.

Крім того, перед тим як застосувати строки давності, суд мав з'ясувати наявність чи відсутність підстав для притягнення ОСОБА_10 до відповідальності за порушення присяги судді, оскільки строки давності можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом таких підстав.

Верховний Суд України, розглядаючи справу у межах визначеної главою 3 розділу IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі.

Отже, оскаржена постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Вищої ради юстиції задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 21 березня

2016 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький